– born in 1961 in Kyiv – an architect, artist, director, curator, researcher. A pioneer of Ukrainian media art since the 1990s. Graduated from the Kyiv State Art Institute (currently, National Academy of Visual Arts and Architecture), conducted postgraduate studies in Moscow, participated in the CIES-programme (Paris) and the programme of the University of Amsterdam, Fulbright Programme researcher (USA). Took part in numerous Ukrainian and international exhibitions, residencies, film and new media festivals. Since 2003, a leading specialist of the Institute of Contemporary Art of Ukraine and author of the monograph “Interaction of architectural spaces, contemporary art and new technologies.” Since 2007, the founder of the International Festival of Social Sculpture, Kyiv. Winner of awards and prizes in the sphere of contemporary art.
Portrait of the artist by Rich Maheson.
My artistic practices include installation, video installation, film, video, media art, VR, painting, photography, performance, fashion, object, social sculpture1, public art and eco-art2. The choice of a media usually depends on a project’s idea. I do art because it is the manifestation of freedom of will, creativity, spirit with a sense of responsibility.
My projects raise questions about the role of a woman in the male world, digital totalitarianism, virtual control, neocolonialism of the technocratic world as in the project “Collider” where I combine the science of quantum physics with the theme of world cataclysms3. There, I inquire whether people are elementary particles in the system of accelerators of global forces, and whether the energy of interaction is capable of generating new meanings, new forms of thinking and new ways of living in the world.
I consider the concept of art research to be the ability to analyze, ask questions, reflect and find an appropriate art form. And if we talk about the social role of an artist, it is a function of the bare nerve which resolves the society’s pain points. Since the 1990s, I have been positioning my practice as a socio-critical one with the involvement of feminist ideas. I have been working with the topics of women’s objectification in the fashion industry, gender stereotypes in the patriarchal world, and critical thinking about the image of a woman in the post-Soviet Ukrainian society4.
My current practice is dominated by the creation of immersive environments in different countries and spaces, the project “Meta-physical time-space” is such an example5. In my viewpoint, this approach is very feminine. It is not just one artwork that, according to masculine logic, declares an “I”, but a space that embraces a visitor with a fluid plasma of a moving image, as an appeal to the idea of ”fluid modernity” by Zygmunt Bauman, and the experience that the audience gets during the visit and possibly alters their view of the world. Both aesthetic and ethical impulses are encoded in this experience. Ideas of concern for the fate of the world and sensitivity to the present, which are all women’s ideas, are a 21st century’s trend. A woman feels the nerve of modernity, whereas a man aims primarily at conquering the world and achieving success, so it is difficult for him to listen and perceive the vibrations of space-time.
I usually work on projects that involve different media (artworks are treated as separate outcomes), their interactions and relationships, so they build an entity. However, projects can evolve and have a continuation. The multimedia project “Collider” is such an example6, which began in Dallas in 2011, and today covers the space of historical conflicts that have shaped our world and affect the future. This project has grown into the projects “City Code”7 and in “Meta-physical space-time”8 which led to the project “Refraction of Reality”9.
My reflections on gender identity, social roles and feminism are embodied in “Birth of Venus” (1995)10 from the performance series “Mysteries of Moving Objects”11 , “Obvious Inevitability” (1997–1998)12, based on the confession of the first sexual experience, created twenty years before the famous flashmobs #Iamnotafraidtosay (Ukr.: #янебоюсясказати) and #Metoo, “Favorite toys of leaders” (1998)13, “Chronicles of Fortinbras” (2001)14, “Female ID” (2002)15, “Birth”, “Beginning”, “Genesis” (2005-2020)16, full-length series “Woman and War” (2014)17, “Post-Human” (2016-2019)18.
When my son was 4 years old, he asked: “Mom, did you choose to be a girl yourself? You work all the time. It is better to be a boy!” Being 4 years old, he already understood how the world was structured.
There is a lack of art infrastructure in the country. It is proven by the fact that there are no state-owned Museum of Contemporary Art, Center for Contemporary Art, Center for Multimedia, Center for Photography, Center for Design, Center for Fashion, and leaves no chance for a positive experience for an artist cooperating with local art institutions. I consider my experience as a woman artist on the local stage to be fatal. That is why the majority of my most important projects were conducted in art residencies abroad: “Obvious Inevitability”, “Leader’s Favorite Toys”, “Piece of Shit”19 at Banff Center in Canada, “Virtual Sea Tower” in Brazil20, “Urban Multimedia Utopia” in Australia21, both projects in the Bauhaus Dessau, the long-term Genesis and Collider, launched in the United States, “Meta-Physical Space-Time” in Taiwan22 and others. This is a way against the circumstances, as a way to survive and succeed in art.
My experience as a mother is manifested in the long-term multimedia project “Genesis”23 (public art, video installations, photography, video, video)24 and “Genesis_2” with 3 cycles of painting: “BABY”25, “Sonography”26, “Technogenesis”27.
From the position of a curator of the International Festival of Social Sculpture, launched by me in Kyiv in 200728, I would be interested in topics that can be raised by artists to encourage interaction29, community building, emancipated sensuality.
I consider my art to be political. I work with history, science, gender, public space, the latest technology and politics. And I also feel my national identity as a woman, as a mother, and as an artist, especially given the most ignored and silenced war30 that is currently taking place in the heart of Europe and has been going on for longer than World War II.
Being an artist born in Ukraine, where there is a certain democratic tradition, overshadowed by the country’s long-standing colonial status and, consequently, violent hierarchical influences, means working with a flawed mindset.
I consider women’s and feminist art in the region of Central and Eastern Europe and in Ukraine to be of high quality. I wrote this in my articles “53rd Venice Biennale: A Special Look”31 and “Let us look at women’s art as a project of the XXI century on the example of the Venice Biennale”. These articles were published on the Art Activist platform (Minsk, 2012), which was censored after the protests in Belarus in 2020.
The text was written in collaboration with Iryna Polikarchuk (2022).
1Chepelyk O. V. Practices of social sculpture – current trends in contemporary art // Contemporary art: Coll. of scientific works – Issue VII, – Kyiv: Institute of Contemporary Art, 2010. – p. 119-140. See: http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-files/2010-7.pdf.2Chepelyk O. V. Influence of eco-art and new technologies on the formation of eco-consciousness // Art Culture. Actual problems. Issue 17. – K .: IPSM NAMU, 2021. – p. 128-144. See: http://hudkult.mari.kiev.ua/article/view/235235.
3Image: Oksana Chepelyk. See: Collider Project, 1st Kyiv Biennale of Contemporary Art "Arsenal 2012". Courtesy of the artist.
4Hleba H. Oksana Chepelyk: "I started a feminist or gender topic long before…" // Korydor. – 2018. See: http://www.korydor.in.ua/ua/woman-in-culture/oksana-chepelik-feminizm-gender.html.
5Image: Oksana Chepelyk. Project "Meta-physical time-space", 2018-2019, Museum of Art of Prykarpattia, International Festival "Carpathian Space-2019". Courtesy of the artist.
6Oksana Chepelyk. Project “Collider” 2011–2020. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2011-nashi-dni-kolajder-v.
7Oksana Chepelyk "City Code", 8th ArtBatFest, Almaty, Kazakhstan. See: https://artprospectresidencyprogram.wordpress.com/2017/09/17/city-code-project-by-oksana-chepelyk-in-almaty/.
8Chepelyk O. V. "Meta-Physical Time-Space" project in the algorithm of the Venice Biennale" // "Contemporary Art". Issue XV. – K .: IPSM NAMU, 2019. – 185-202 p. See: http://sm.mari.kiev.ua/article/view/185939.
9Image: Oksana Chepelyk. "Refraction of Reality" project. The Korsak’s Museum of Contemporary Ukrainian Art, Lutsk, 2021. Courtesy of the artist.
10Image: Oksana Chepelyk. “Birth of Venus” project, 1995. Courtesy of the artist.
11Image: Oksana Chepelyk. "Clothing-hiding place?" project (1996) from the series "Mysteries of moving objects" 1994–1998 https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-1995-misteriyi-ruhomih-ob. Courtesy of the artist.
12Oksana Chepelyk. "Obvious Inevitability" 1997-1998. See: http://be-inart.com/post/view/2375.
13Image: Oksana Chepelyk "Leader’s Favorite Toys" 1998. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-1998-2003-ulyubleni-igrashki-l. Courtesy of the artist.
14Image: Oksana Chepelyk. "Chronicles of Fortinbras" 35 mm film, 2001. See: https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_shedevr/20190208-chepelik.html. Courtesy of the artist.
15Oksana Chepelyk. “Female ID” project, 2002. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2001-female-id-seriya-z-20-ti-kolorov.
16Oksana Chepelyk. GENESIS Project as a Model of Gender Study Research / Women and Stem, CWS Update, LA: UCLA, March 2011. – Pages 26-34. See: https://escholarship.org/content/qt3zx338p3/qt3zx338p3.pdf.
17Image: Oksana Chepelyk. "Sacrifice" from the full-length project "Woman and War", 2014. Courtesy of the artist.
18Image: Oksana Chepelyk. “Post-Human” project, 2016–2019. Courtesy of the artist.
19Oksana Chepelyk. “Piece of Shit” project, Banff Center, Canada, 1998. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-1998-piece-of-shit.
20Image: Oksana Chepelyk. “Virtual Sea Tower” project, Favela Jacarezinho, Brazil, 2000. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2000-virtualna-morska-v. Courtesy of the artist.
21Oksana Chepelyk. “Urban Multimedia Utopia” project 2000, Werkleitz Award, EMAF-2003, Osnabrück, Germany. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2003-urbanistichna-multi.
22Image: Oksana Chepelyk. “Meta-Physical Time-Space” project, A13 Gallery, Taiwan, 2018. Courtesy of the artist.
23Image: Oksana Chepelyk. “Genesis” Project 2005-2020, Broad Art Center, UCLA, Los Angeles, USA, 2011. Courtesy of the artist.
24Image: Oksana Chepelyk. “Genesis” Project 2005–2020. Courtesy of the artist.
25Oksana Chepelyk. From the series "BABY" 2008. Project "Genesis_2". See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2007-2008-nemov_lya_lka-seriya.
26Oksana Chepelyk. From the series "Sonography" 2009. Project "Genesis_2". See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2009-sonografiya-abo-zhittya.
27Oksana Chepelyk. From the series "Technogenesis" 2010-2011. Project “Genesis_2”. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2010-inkubator-3-z-seriyi-te.
281st International Festival of Social Sculpture, Kyiv, 2007. See: http://www.amaze.it/img/press/Modern_Art.pdf.
29Image: Chepelyk O. V. Interaction of architectural spaces, modern art and the latest technologies, or multimedia utopia. K .: Institute of Problems of Contemporary Art of the AAU, 2009. - 272. Courtesy of the artist.
30“Woman and War” project, full-length video series, 8 works, 2014. See: https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2014-zhinka-i-vijna-video-pr.
31Chepelyk O. V. 53rd Venice Biennale: A Special Look // Contemporary Art: Coll. of scientific works – Issue VI, – Kyiv: Institute of Contemporary Art. - Kyiv, 2009. - 26-52. See: http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-files/Suchasne_Mystetstvo_2009.pdf.
– народилася 1961 року в Києві – архітекторка, мисткиня, режисерка, кураторка, дослідниця. Піонерка українського медіа-арту з 90-х років ХХ століття. Закінчила Київський державний художній інститут (сьогодні НАОМА), аспірантуру у Москві, програми в CIES (Париж) та в Амстердамському університеті, дослідниця в Програмі Фулбрайт (США). Учасниця численних українських та міжнародних виставок, резиденцій, фестивалів кіно та нових медіа. З 2003 – провідна фахівчиня Інституту проблем сучасного мистецтва України і авторка монографії “Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва і новітніх технологій”. З 2007 – засновниця Міжнародного фестивалю соціальної скульптури, Київ. Володарка премій та призів в сфері сучасного мистецтва.
Фото Річ Матхесон / Rich Maheson.
Моїми художніми практиками є інсталяція, відео-інсталяція, кіно, відео, медіа-арт, VR, живопис, фотографія, перформенс, мода, об’єкт, соціальна скульптура1, паблік арт і еко-арт2. Медіа зазвичай залежить від ідеї проєкту.
Я займаюсь мистецтвом, тому що це втілення свободи волі, творчості, духу з усвідомленням відповідальності.
Своїми проєктами я ставлю питання щодо ролі жінки в чоловічому світі, цифрової тоталітарності, віртуального контролю, неоколоніалізму технократичного світу, у поєднанні науки квантової фізики з темою світових цивілізаційних катаклізмів як у проєкті «Колайдер»3, порушуються питання: чи люди є елементарними частками в системі прискорювачів глобальних сил, чи енергія взаємодії здатна породити нові значення, нові форми мислення і нові шляхи існування у світі?
В поняття художнього дослідження я вкладаю здатність аналізувати, ставити запитання, рефлексувати і віднаходити художню форму для цього.
Якщо говорити про соціальну роль художника, то це – функція оголеного нерву, що фіксує больові точки суспільства. Ще з 90-х років я позиціонувала свою практику як соціально-критичну із залученням ідей фемінізму, працюючи з темами об’єктивації жінки в модній індустрії, гендерних стереотипів у патріархатному світі, критичним осмисленням образу жінки в пострадянському українському суспільстві4.
В моїй практиці нині превалює створення імерсивних середовищ в різних країнах і просторах, таким є проєкт «Мета-фізичний часо-простір»5. І цей підхід є дуже жіночим, як на мій погляд, адже це не один твір, що за маскулінною логікою заявляє «Я», а простір, що огортає відвідувача текучою плазмою рухомого зображення, як звернення до ідеї «плинної сучасності» Зігмунта Баумана, і досвід, який аудиторія отримує під час відвідування і, можливо, змінює свій погляд на світ. У цьому досвіді закодовані як естетичні, так і етичні імпульси. Ідеї занепокоєності долями світу, чутливості до сьогодення — цілком жіночі ідеї — це тренд ХХІ століття. Бо жінка відчуває нерв сучасності, а чоловік, націлений передусім на завоювання світу, на успіх, тому вслухатися і сприймати вібрації часопростору йому складно.
Я мислю проєктами, де задіяні різні медіа (художні твори як окремі результати), їхня взаємодія і взаємозв’язок і вибудовують проєкт. Разом з тим, проєкти можуть розвиватися і мати продовження. Так мультимедійний проєкт «Колайдер»6, що починався в Даласі 2011 року на сьогодні охоплює простори історичних колізій, що сформували наш світ і впливають на майбутнє, переріс в проєкт «Код міста»7 і в «Мета-фізичний часо-простір»8, за яким з’явився проєкт «Рефракція реальності»9.
Мої роздуми про гендерну ідентичність, соціальні ролі та фемінізм віднаходять своє втілення в проєктах «Народження Венери» 199510 із циклу перформенсів «Містерії рухомих об’єктів»11, «Очевидна невідворотність» (1997–1998)12, що базувався на сповіді про перший сексуальний досвід, створеному за двадцять років до відомих флешмобів #Янебоюсьсказати та #Metoo, «Улюблені іграшки лідерів» 199813, «Хроніки від Фортінбраса» 200114, «Female ID» 200215, «Народження», «Початок», «Генезис» (2005-2020)16, повномеражний цикл «Жінка і війна» 201417, “Post-Human” 2016-201918.
Мій син, коли йому виповнилося 4 роки, запитав: «Мамо, а ти сама обрала бути дівчинкою? Ти весь час працюєш, хлопчиком краще бути!». Отже, в свої 4 роки він вже зрозумів, як влаштований світ.
Відсутність в країні мистецької інфраструктури, а в Україні так і не створено державного Музею сучасного мистецтва, Центру сучасного мистецтва, Центру мультимедіа, Центру фотографії, Центру дизайну, Центру моди, не залишає шансів для позитивного досвіду художниці у співпраці з локальними мистецькими установами. Свій досвід жінки-мисткині на місцевій сцені вважаю фатальним, саме тому більшість моїх найважливіших проєктів реалізовувалися в арт-резиденціях закордоном: «Очевидна невідворотність», «Улюблені іграшки лідерів», «Piece of Shit»19 в Бенфф Центрі в Канаді, «Virtual Sea Tower» в Бразилії20, «Урбаністична мультимедійна утопія» в Австралії21, обидва проєкти реалізовані в Баухауз Дессау, довготермінові «Генезис» і «Колайдер», започатковані в США, «Мета-фізичний часо-простір» в Тайвані22 та інші. Це шлях всупереч обставинам, як спосіб вижити і відбутися в мистецтві.
Мій досвід як матері втілений в довготерміновому мультимедійному проєкті «Генезис»23 (паблік-арт, відео-інсталяції, фотографія, відео)24 і «Генезис_2» з 3-ма циклами живопису: «НЕМОВляЛЬКА»25, «Сонографія»26, «Техногенезис»27.
З позиції кураторки Міжнародного фестивалю соціальної скульптури, започаткованого мною в Києві 2007 року28, я була б зацікавлена в темах, які художниці можуть піднімати, що спонукають до взаємодії29, до створення спільнот, задля напрацювання емансипованої чуттєвості.
Вважаю своє мистецтво політичним. Я працюю з історією, наукою, гендером, публічним простором, новітніми технологіями і політикою.
І також відчуваю свою національну ідентичність і як жінка, і як мати, і як мисткиня, особливо, з огляду на найбільш ігноровану і замовчувану війну30, яка нині відбувається в серці Європи, і триває вже довше ніж Друга світова.
Бути художницею, народженою в Україні, де існувала певна демократична традиція, притлумлена аж занадто довгим колоніальним статусом країни і, відповідно, насильницькими ієрархічними впливами, це означає працювати з пошкодженою свідомістю.
Жіноче та фемініcтичне мистецтво у регіоні Центрально-Східної Європи так і в Україні вважаю дуже якісним, про що писала в своїх статтях «53 Венеційська бієнале: особливий погляд»31 і «На прикладі Бієнале у Венеції розглядаємо жіноче мистецтво як проєкт XXI століття», опублікованій на платформі Art Aкtivist. (Мінськ, 2012), яку було заблоковано після протестів в Білорусії 2020 року.
Текст написано у співпраці з Іриною Полікарчук (2022).
1Чепелик О. В. Практики соціальної скульптури - актуальні тенденції сучасного мистецтва // Сучасне мистецтво: Зб. Наук. праць. - Випуск VII, – К.: Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ, 2010. – стор. 119-140. Див. http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-files/2010-7.pdf.2Чепелик О. В. Вплив еко-арту і новітніх технологій на формування екосвідомості // Художня культура. Актуальні проблеми. Випуск 17. – K.: ІПСМ НАМУ, 2021. – стор. 128-144. Див. http://hudkult.mari.kiev.ua/article/view/235235.
3Зображення: Оксана Чепелик. Проєкт «Колайдер», 1-а Київська Бієнале сучасного мистецтва «Арсеналє 2012». Надано художницею.
5Зображення: Оксана Чепелик. Проєкт «Мета-фізичний часо-простір», 2018-2019, Музей мистецтва Прикарпаття, Міжнародний фестиваль «Карпатський простір-2019». Надано художницею.
7Оксана Чепелик «Код міста», 8-й АртБатФест, Алмати, Казахстан https://artprospectresidencyprogram.wordpress.com/2017/09/17/city-code-project-by-oksana-chepelyk-in-almaty/.
8Чепелик О. В. “Проект «Мета-Фізичний Часо-Простір» в алгоритмі Венеційської Бієнале” // “Сучасне мистецтво”. Випуск XV. – K.: ІПСМ НАМУ, 2019. – 185-202 стор. Див. http://sm.mari.kiev.ua/article/view/185939.
9Зображення: Оксана Чепелик. Проєкт «Рефракція реальності» МСУМК – Музей Сучасного Українcького Мистецтва Корсаків, Луцьк, 2021. Надано художницею.
13Зображення: Оксана Чепелик. «Улюблені іграшки лідерів» 1998. Надано художницею. Див. https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-1998-2003-ulyubleni-igrashki-l.
16Oksana Chepelyk. GENESIS Project as a Model of Gender Study Research / Women and Stem, CWS Update, LA: UCLA, March 2011. - Pages 26-34. Див. https://escholarship.org/content/qt3zx338p3/qt3zx338p3.pdf.
17Зображення: Оксана Чепелик. «Жертвопринесення» із повнометражного проєкту «Жінка і війна», 2014. Надано художницею.
20Зображення: Оксана Чепелик. Проєкт «Virtual Sea Tower», Фавела Жакарезіньо, Бразилія, 2000. Див. https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2000-virtualna-morska-v. Надано художницею.
22Зображення: Оксана Чепелик. Проєкт «Мета-фізичний часо-простір», А13 Галерея, Тайнань, Тайвань, 2018. Надано художницею.
26Оксана Чепелик. Із циклу «Сонографія» 2009. Проєкт «Генезис_2». Див. https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2009-sonografiya-abo-zhittya.
27Оксана Чепелик. Із циклу «Техногенезис» 2010-2011. Проєкт «Генезис_2». Див. https://archive.pinchukartcentre.org/works/oksana-chepelik-2010-inkubator-3-z-seriyi-te.
28I-й Міжнародний фестиваль соціальної скульптури, Київ, 2007. Див. http://www.amaze.it/img/press/Modern_Art.pdf.
29Зображення: Чепелик О. В. Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва і новітніх технологій, або мультимедійна утопія. К.: Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ, 2009. – 272 стор. Надано художницею. Див. http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-images/pdfs/Chepelyk_Vzayemodiya_arxitekturnyx_prostoriv.pdf.
31Чепелик О. В. 53-я Венеційська Бієнале: Особливий погляд // Сучасне мистецтво: Зб. Наук. праць. - Випуск VI, – К.: Інститут проблем сучасного мистецтва АМУ. - Київ, 2009. – 26-52. Див. http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-files/Suchasne_Mystetstvo_2009.pdf.
