– born in 1929 in Samarkand, Uzbek SSR, USSR, died in 2022, Kyiv. Artist, sculptor-monumentalist, ceramist, graphic artist and painter. Member of the “Creative Youth Club” (1960-1964). Distinguished Artist of Ukraine, the member of the Ukraine’s Artists’ Union (till 1968 and after 1989). Laureate of the Prize named after Vasyl Stus from the Ukrainian Association of Independent Creative Intelligentsia (1991), and Metropolitan Andrey Sheptytsky Award (1994). She graduated from the painting department of the Kyiv Art Institute (currently the National Academy of Fine Arts and Architecture). Together with the artists Alla Horska, Opanas Zalyvakha, Galyna Zubchenko, Ludmyla Semikina she represents the Sixtiers. From the late 1970s, she started working on monumental paintings. Halyna Sevruk worked in the ceramic workshop of Nina Fedorova and under her influence she developed her interest in creative endeavors and ideals of the Executed Renaissance actors. As a ceramist, she employed the motives of the old Ukrainian statehood and the heroics of the Cossack times.
Among the male and female artists of the second half of the XX century, Halyna Sylvestrivna Sevruk is one of the most consistent and convincing artists. She was faced with a choice in favor of either painting, or graphics, or working with clay. The latter was the final one1. Her dominant subject-matter is historical and mythological images of Kyivan Rus and the Cossack era.
Halyna Sevruk’s father was an architect, and that influenced her understanding and refined sense of architecture which she skillfully used when working in the field of monumental art. On her mother’s side, Sevruk belongs to the noble family of Hryhorovych-Barsky. Her great-grandfather Ivan Hryhorovych-Barsky was a remarkable architect, representative of Baroque architecture. Her grandfather Dmytro Hryhorovych-Barsky was a lawyer. In her memoirs, Halyna Sylvestrivna recalls that for winning the Beilis case2 the Jewish community of Kyiv granted her grandfather with a magnificent edition of the Bible with the engravings by Gustave Dore. She always examined them when she was young, and that was shaping her aesthetic worldview.
Halyna Sevruk was born in Samarkand in 1929. In 1930, her family returned to Ukraine – first to Kharkiv, and later, in 1944, to Kyiv. At the age of 17, Halyna began taking drawing classes from the famous artist Hryhoriy Svitlytskyi who was a friend to her parents. In 1947-1950 she studied at the Kyiv Taras Shevchenko Arts High School. In 1952-1959, she was a student of the Kyiv Arts Institute, workshop of Viktor Puzyrkov. After graduating from the Institute, Sevruk worked in the arts fund for some time. However, she was not pleased with the job, as it was required to make politicians’ portraits – on order.
Her work within the Experimental Laboratory of Architecture Ceramics (“Nina Fedorova Workshop”, ot “Sofia Pottery Studio”) was influential to Halyna Sevruk. The ceramic workshop was established in 1946 with the intention to introduce new solutions of decorative plasticity during the post-war reconstruction of Kyiv. Subsequently, the studio became an important artistic center where the modern trends within the artistic ceramics were formed3. Halyna Sylvestrivna worked there from 1964 till 1985. It was there, that Sevruk started making ceramic layers combining low relief and color glazes which became dominant in her work: Anastasiia, Anna and Yelyzaveta Yaroslavny4, Sviatovlav, the Kniaz (1976), Kyi, the Kniaz (1978), Oh, the fire is burning on the mountain… (1969), Ivan Mazepa5.
In 1963, Halyna Sevruk prepared her first mosaic work Lisova Pisnia6 (English: The Forest Song). Under the guidance of Stepan Kyrychenko, at his studio, she discovered the whole world of monumental art. In the mid-1960s, the Artists’ Union had just opened a section of monumental art, and those artists who did not wish to confine themselves within the limits of social realism and easel art, fled there with the pursuit of creative freedom. Sevruk mostly made collected ceramic monumental panels that were composed of independent layers and/or elements – like a puzzle. In the 1980s, the artist completed a number of such works in the Rus Hotel78, the Zolotyi Kolos Hotel9, the Tourist Hotel10 in Kyiv and the Hradetskyi Hotel in Chernihiv11. The first two mentioned were destroyed in the 1990s when the Soviet buildings in Ukraine started to get renovated and modernized. The ceramic panels from the Kyiv-based “Tourist” hotel and the Chernihiv-based “Hradetskyi” hotel were rescued by the activists in 2020, when the new hotel owners were about to dismantle them. They have been transferred to the collection of the National Sanctuary Complex “Sophia of Kyiv” and Chernihiv Art Museum12, respectively.
Halyna Sevruk was an active member of the Creative Youth Club. Formally, the Club was an organization of the Kyiv-based Commitee of the Komsomol. Informally, it was a self-organized club of the creative intelligentsia with a strong public opinion which entailed the idea of national revival and resistance to the totalitarian regime. The Club’s members were constantly under the close attention by the KGB, they were surveillanced and summoned for interrogation. In 1968, they prepared “Letter of Protest 139” to Leonid Brezhnev, Oleksii Kosygin and Mykola Pidhornyi with the demand to stop executing illegal political trials. This letter had intensified the repressions against the signees – Halyna Sevruk was expelled from the Artists’ Union.
While continuing to work in Nina Fedorova’s studio, Halyna Sevruk was skillfully portraying the images of the Slavic methodology and depicting the characters of the old-Rus and Cossack era. In the early 1970s, Halyna Sevruk was banned from working with the Cossack topics by the studio’s management. Around the same time, she started developing her interest in painting. Her paintings are deeply symbolic and touching: Hands13, Father is Leaving (1971), Tremibitas. The Portrait of Alla Horska14, Snowdrop (Nadiia Svitlychna) (1972), Broken Wings (1967), Ghost.Fascism15, On the Cemetery of Executed Illusions (1973), White Rus (1971), Cossack’s Graves the other title 1938 (1967), Suffering (1967) and many others.
The graphic works of Halyna Sevruk made with pen and ink are perfect, composition-wise. In her memoirs, she writes: “Composition is the basis for thinking, the basis for drawing, the basis for a vision. It is like handwriting, like a style in architecture which I am trying to get closer to throughout the course of my entire life1617”. Since 1990, she led the ceramic studio at the Kyiv Creative Youth Center. Halyna Sevruk’s creative output includes more than 300 ceramic layers and 30 monumental compositions (unfortunately, not all of them remained intact), as well as numerous paintings and graphic works.
The text was written in collaboration with Yevheniia Moliar (2022).
Yevheniia Moliar – an art critic. She studied in the National Academy of Fine Arts and Architecture, at the Faculty of Art Theory and History. She is a participant of the self-organized art initiative DE NE DE and “MUSEUM OPEN FOR RECONSTRUCTION” project. She works on exploring and preserving the cultural heritage of the second half of the 20th century.
1Serhii Bilokin, The myth of clay [in:] Ukraine, 1988, #242Petro Holobutskyi, Beilis case [in:] “Encyclopedia of the History of Ukraine: in 10 volumes”, Kyiv, Naukova Dumka, 2003, see: http://surl.li/bkbik.
3Natalia Krutenko, The history of the creation and activities of the laboratory of architectural and artistic ceramics of the Academy of Architecture of the Ukrainian SSR (later – Kyiv ZNIIEP), Kiev, 1985
4Images: Halyna Sevruk, Anna Yaroslavna, 1964, ceramics from the DNABB fund named after Volodymyr Zabolotny. Courtesy of the artist.
5Images: Halyna Sevruk, Ivan Mazepa, 1997, clay, watering, enamel. Courtesy of the artist.
6Image: Halyna Sevruk, Lisova Pisnia (English: The Forest Song), 1963, mosai. Courtesy of the artist.
7Image: Halyna Sevruk, panel of the Phoenix Cafe of the Rus Hotel, 1979, Kyiv, clay, watering, enamel. Courtesy of the artist.
8Image: Halyna Sevruk, panel of the Rus Hotel, 1974, Kyiv. clay, watering, enamel. From the archive of Natalia Krutenko. Courtesy of the artist.
9Image: Halyna Sevruk, Spring, 1982, panel from the Zolotyi Kolos Hotel, Kyiv, clay, watering, enamel. Courtesy of the artist.
10Image: Halyna Sevruk, City on Seven Hills (excerpt), 1987, panel from the Tourist Hotel, Kyiv, clay, watering, enamel. Courtesy of the artist.
11Image: Halyna Sevruk, Ancient Chernihiv, 1981, panel from the Hradetsky Hotel, Chernihiv, clay, watering, enamel. Courtesy of the artist.
12Image: Panel of Ancient Chernihiv in the exposition of the Chernihiv Art Museum. Courtesy of the artist.
13Image: Halyna Sevruk, Hands, 1971, canvas, oil. Courtesy of the artist.
14Image: Halyna Sevruk, Trembita. Portrait of Alla Gorskaya, 1971, canvas, oil. Courtesy of the artist.
15Image: Halyna Sevruk, Ghost. Fascism, 1967, tempera, cardboard. Courtesy of the artist.
16 See: http://museum.khpg.org/1454935332.
17 See: http://archive-uu.com/ua/profiles/galina-sevruk.
– народилася 1929 в Самарканді, Узбецька РСР, СРСР, померла у 2022 у Києві. Художниця, скульпторка-монументалістка, працювала з керамікою, графікою та живописом. Учасниця “Клубу творчої молоді” (1960–1964). Заслужена художниця України, членкиня Спілки художників України (до 1968 і після 1989). Лауреатка премії УАНТІ ім. В. Стуса (1991), премії ім. митрополита А. Шептицького (1994). Закінчила живописне відділення Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Разом із художниками Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Галиною Зубченко, Людмилою Семикіною належить до кола шістдесятників. З кінця 1970-х рр. почала працювати над монументальними полотнами. Працювала у керамічній майстерні Ніни Федорової під впливом якої стала перейматися творчими інтересами й ідеалами діячів “Розстріляного відродження”. Як керамістка працювала за мотивами староукраїнської державності та героїки часів козацтва.
Серед авторів та авторок другої половини ХХ століття Галина Сильвестрівна Севрук одна з найбільш послідовних та переконливих художниць. Художниця мала вибір між малярством, графікою та роботою з глиною. Останній був остаточним1. Її провідна тема – історичні та міфологічні образи Київської Русі та доби Козаччини.
Батько Галини Севрук був архітектором, що вплинуло на розуміння і тонке відчуття Галиною Сильвестрівною архітектури, яке вона вміло використовувала в для роботи в царині монументального мистецтва. По лінії матері Севрук належить до дворянського роду Григоровичів-Барських. Її прадід Іван Григорович барський – видатний бароковий архітектор, а дід – Дмитро Григорович-барський – адвокат. У своїх спогадах Галина Сильвестрівна згадує, що за виграну “справу Бейліса” 2 єврейська громада Києва подарувала її дідові розкішне видання Біблії з гравюрами Гюстава Доре, котрі вона постійно роздивлялася, коли була маленькою, формуючи своє естетичне світосприйняття.
Галина Севрук народилася у Самарканді в 1929 році, в 1930 їх родина повернулася в Україну. Спочатку в Харків, а згодом, в 1944 році, до Києва. У 17 років Галина почала брати уроки малювання у відомого художника Григорія Світлицького, що був другом її батьків. В 1947-50 роках навчалася в Київській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка. В 1952-59 роках була студенткою Київського художнього інституту в майстерні Віктора Пузиркова. Після закінчення інституту Севрук деякий час працювала в художньому фонді, але робота не задовільняла її, бо доводилося виконувати на замовлення портрети політичних діячів.
Визначальною для Галини Севрук стала її робота в Експериментальній лабораторії архітектурної кераміки (Майстерня Ніни Федорової або “Софійська Гончарня”). Керамічна майстерня була створена в 1946 році для впровадження нових рішень декоративної пластики під час повоєнної відбудови Києва. Згодом майстерня стала важливим мистецьким осередком, де формувалися сучасні тенденції художньої кераміки3. Галина Сильвестрівна працювала в Майстерні з 1964 до 1985 року. Саме там Севрук почала робити керамічні пласти – поєднуючи у них невисокий рельєф та кольорові поливи, що стали основними у її творчості: Анастасія, Анна та Єлизавета Ярославни4, Князь Святослав (1976), Князь Кий (1978), Ой на горі вогонь горить… (1969), Іван Мазепа 5.
1963 року Галина Севрук виконує першу мозаїчну роботу Лісова пісня6, під керівництвом Степана Кириченка у його майстерні відкриває для себе світ монументального мистецтва. В середині 1960-х років у Спілці художників щойно відкрилася секція монументалістики, і туди у пошуках творчої свободи подалися художни_ці, котрі не хотіли працювати у суворому стилі соцреалізму станкового мистецтва. Севрук здебільшого робила збірні керамічні монументальні панно, що складаються з окремих пластів та/або елементів як пазл. В 1980-х цілу низку таких творів виконала художниця для готелів у Києві: “Русь”78, “Золотий колос”9, “Турист”10 та для чернігівського готелю “Градецький”11. Перші з двох перелічених творів були знищені в 1990-х роках, коли в Україні почали реконструювати та осучаснювати радянські будівлі. А керамічні панно із київського “Туристу” та чернігівського готелів були врятовані активіст_ами в 2020 році, коли їх демонтували нові власники готелів. І тепер передані в колекції Національного заповідника Софія Київська та Чернігівського художнього музею12, відповідно.
Галина Севрук була активною учасницею Клубу творчої молоді. Клуб творчої молоді був формальною організацією київського комітету комсомолу, а фактично- самоорганізацією творчої інтелігенції з активною громадською позицією, що полягала у ідеї національного відродження та супротиву тоталітарному режимові. Учасники та учасниці Клубу постійно знаходилися під пильною увагою КДБ, за ними стежили та викликали на допити. В 1968 році учасники та учасниці Клубу написали “Лист-протест 139” на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів. Цей лист тільки посилив репресії проти усіх підписантів та підписанток – Галину Севрук виключили із Спілки художників.
Продовжуючи працювати з керамікою у Майстерні Ніни Федорової, Галина Севрук досконало розкриває образи слов’янської міфології, персонажів давньоруської історії та козацької доби. На початку 1970-х років через керівництво майстерні Галині Севрук заборонили працювати із козацькою тематикою. Приблизно ж у той самий час художниця захопилася живописом. Її живописні твори глибоко символічні та пронизливі: Руки13, Батько відходить (1971), Трембіти. Портрет Алли Горської14, Пролісок (Надія Світлична) (1972), Поламані крила (1967), Привид.Фашизм15, На цвинтарі розстріляних ілюзій (1973), Біла Русь (1971), Козацькі могили друга назва 1938 рік (1967), Страждання (1967) та багато інших.
Композиційно довершеними є графічні твори Галини Cеврук виконані пером та тушшю. В своїх спогадах вона пише: “Композиція – то є основа мислення, основа малюнку, основа бачення. Це як почерк, як стиль в архітектурі до якого я йду все своє життя.”1617. Наприкінці 1980-х років Галина Севрук працювала в кооперативі “Гончарі”, з 1990-го вела керамічну студію в Київському дитячому центрі. Творчий доробок Галини Севрук налічує більше 500 керамічних пластів та 30 монументальних композицій (на жаль, не всі на сьогодні збережені), численні живописні та графічні роботи. Унікальність творчого методу художниці полягає в тому, що вона майстерно поєднала живописні та графічні прийоми у станковій та монументальній кераміці.
Текст написано у співпраці з Євгенією Моляр (2022).
Євгенія Моляр, мистецтвознавиця. Навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури на факультеті історії та теорії мистецтва. Учасниця самоорганізованиої мистецької ініціативи ДЕ НЕ ДЕ та проекту “МУЗЕЙ ВІДКРИТО НА РЕМОНТ”. Працює над вивченням та збереженням культурної спадщини другої половини ХХ століття.
1Сергій Білокінь, Міф глини [в] Україна, 1988, № 242Петро Голобуцький, Бейліса справа [в] Енциклопедія історії України: у 10 т., Київ, 2003, див: http://surl.li/bkbik.
3Наталя Крутенко, История создания и деятельности лаборатории архитектурно-художественной керамики Академии архитектуры Украинской ССР (в последствии – Киев ЗНИИЭПа), Київ, 1985.
4Зображення: Галина Севрук, Анна Ярославна, 1964, кераміка з фонду ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.
17Див: http://archive-uu.com/ua/profiles/galina-sevruk.
