Anna Ivchenko / Анна Івченко
– born in 1998, she lives and works in Kyiv and Berlin. She is an artist and musician focusing on sound installations, performance and moving image art. In her practice, the artist focuses on the themes of collective and personal memory, environmental and political issues, aiming to restore the lost connections and reevaluate existing processes and structures. Anna is a part of media art formation Photinus Studio and _mediaklub.
I feel that when researching and developing something that later might be called an artistic work, I am often striving to give voice to the other — someone whose voice doesn’t have a chance to be heard.
In A Monument to Irpin River I aim to turn the gaze of the viewer to the landscape that shapes the events of the ongoing war, shed light on its wound and story. Trapped in Air is a space for the imaginary voices of the Ukrainian female forced laborers, who lived and worked in the Handwerkersvereinhaus in the center of Berlin during World War II. I bring their voices back to the place, where for the first time they can be heard without censorship of the Nazi regime. In Salvation I try to restore the presence of a long-forgotten artist’s lost work, one of the first Ukrainian feminists—Augusta Kochanovska—in the museum where most of her works are now kept. Are you here? is a gesture of including back the Lybid river in the Kyiv urban landscape. In Cordial Invitation I invite people to a space where they could slow down, reflect and share what they feel, how the experience of the 2022 winter blackouts has influenced them, while I was serving them tea cooked using only tealights.
Lately, I’m working most of all with the mediums of sound and performance, first of all because of their temporality and ability to create a very distinctive space without building any walls. I like to think about sound as a matter that still can convey the message of invisibility, while being very much present in space. When creating sound works, I try to get as close as possible to the listener, to create primarily a physical sensation through the direct impact of waves on the body.
As a result of the full-scale war, the sound field has also become an environment of permanent scanning for potential, perhaps still invisible, threats, or also the territory of potential triggers. Working on sound works now, I pay special attention to this field of connotations.
Since in my pre-war practice I was often working with rivers, their environmental and societal role, after the full-scale invasion began, I continued to follow this path.
In September 2022, I started field recording the Irpin and Bucha rivers, as if to document the state of the landscape. Later, those recordings were included in A Monument to the Irpin River. This piece is a reflection on the commemoration of the ongoing war, as well as on Soviet commemorative practices and narratives that were previously widespread in the public space of Ukraine and which used memory as an ideological tool.
Right now, in my practice, I continue to focus on creating challenges for today’s optics of representing Ukrainians in the broader world history and exploring different perspectives of perception of both past historical events and the present.
Another big part of the practice is working collaboratively as part of the media art collective Photinus Studio and the experimental music band _mediaklub. The band was created in 2020 as a musical component of Photinus Studio, and it is based on the idea of an open visual and sound environment, which can be joined at any stage by members of the media-art community.
Initially, our virtual practice was a response to the global pandemic’s lockdown experience. Now we are dealing with the challenges of a full-scale invasion of Ukraine. One of the band’s members — Max Robotov — is a serviceman of the Armed Forces of Ukraine, and the others are separated by countries and time zones. Responding to the baseline of our reality — war, and to the primary military vertical — the army, we closed the new _mediaklub form on the only serviceman in our group. Now we still play — each in a different city, not always seeing or hearing each other, but listening to Max’s voice, his orders and conduction from the front line, amidst the rifts, delays and glitches.
Care and an idea of restoration are the central pillars of my thinking about what I would want to convey through the artwork. Most of the works are an exercise in restoring the lost connections and reinterpreting historical narratives, redirecting the viewer’s attention to less visible actors.
The text was written in a collaboration with Kateryna Iakovlenko (2024).
– Народилася 1998 року, живе та працює в Києві та Берліні. Художниця та музикантка, яка створює звукові інсталяції, перформанси та відео. У своїй практиці художниця фокусується на темах колективної та особистої пам’яті, екологічних та політичних проблемах, прагнучи відновити втрачені зв’язкита переоцінити існуючі процеси та структури. Входить до складу медіа арт формації Photinus Studio та _mediaklub.
Я відчуваю, що, досліджуючи та працюючи над чимось, що пізніше можна було б назвати художнім твором, я часто прагну віддати голос комусь іншому, хто не має можливості бути почутим. Це стало для мене ще більше актуальним після початку повномасштабного вторгнення.
У Монументі річці Ірпінь я прагну звернути погляд глядача до пейзажу, який формує події сьогоднішньої війни, пролити світло на її рану та історію. Увʼязнені в повітрі — це простір для уявних голосів українських примусових робітниць, які під час Другої світової війни жили і працювали в Handwerkersvereinhaus у центрі Берліна. Я повертаю їхні голоси у місце, де вперше визнана їх присутність та їх можна почути без цензури Нацистського режиму. У Порятунку я намагаюся відновити присутність втраченої роботи давно забутої художниці, однієї з перших українських феміністок — Августи Кохановської, в музеї, де зараз зберігається більшість її робіт. Ти тут? — це жест повернення річки Либідь до міського ландшафту Києва. У Сердечному запрошенні я запрошую відвідувачів у простір, де вони можуть сповільнитися та відрефлексувати досвід подій зими 2022-року, поки я готую чай, зварений на свічках.
Останнім часом я найбільше працюю з медіумами звуку та перформансу, перш за все через їх темпоральність та здатність створювати дуже особливий простір, не зводячи жодних стін. Мені подобається думати про звук як про матерію, яка все ще може втілювати ідею невидимості, будучи дуже присутньою у просторі. Створюючи звукові роботи, я намагаюсь якомога більше наблизитись до слухача, створити насамперед фізичне відчуття через безпосередній вплив хвиль на тіло.
Внаслідок повномастшабної війни, звукове поле також стало середовищем перманентного сканування потенційних, можливо, ще невидимих, загроз, або також територією потенційних тригерів. Працюючи над звуковими роботами зараз, звертаю особливу увагу на це поле конотацій.
Оскільки у своїй довоєнній практиці я часто працювала з річками та їх екологічною та суспільною роллю, після початку повномасштабного вторгнення, я продовжила йти цим шляхом.
У вересні 2022 року я почала збирати польові записи річок Ірпінь та Буча, документуючи стан цього ландшафту. Згодом ці записи увійшли до Монументу річці Ірпінь. Цей твір є рефлексією про комеморативні практики під час війни, а також про радянські комеморативні практики та наративи, які раніше були поширені в публічному просторі України і які використовували пам’ять як ідеологічний інструмент.
Зараз, у своїй практиці, я продовжую зосереджуватися на створенні викликів для сьогоднішньої оптики репрезентації українців у ширшій світовій історії, та дослідженні різних оптик сприйняття як минулих історичних подій, так і сьогодення.
Іншою великою частиною практики є спільна робота як частина медіа-арт колективу Photinus Studio та експериментального музичного гурту _mediaklub. В основі гурту, створеного у 2020 році як музична складова Photinus Studio — ідея відкритого візуально-звукового середовища, до створення якого на будь-якому етапі можуть долучатися учасники цього колективу.
Початково, наша віртуальна практика була відповіддю на досвід локдауну. Тепер — ми працюємо з викликами, пов’язаними з повномасштабним вторгненням в Україну. Один з учасників — Макс Роботов — є військовослужбовцем Збройних Сил України, а інші — розділені між собою країнами і часовими поясами. Відштовхуючись від основи нашої реальності — війни, та від першочергової військової вертикалі — армії, ми замкнули нову форму _mediaklub на єдиному військовому нашого колективу. Нині ми так само граємо — кожен в іншому місті, не завжди бачачи й чуючи одне одного, але вслухаючись серед перешкод, затримок і глітчів у голос Макса, у його команди та диригування з лінії фронту.
Турбота та ідея відновлення є основними опорами моїх роздумів про те, що я хотіла би виразити за допомогою мистецького твору. Більшість робіт – це вправи з відновлення втрачених зв’язків та переосмислення історичних наративів, перенаправлення уваги глядача на менш видимих акторів.
Текст написано у співпраці з Катериною Яковленко (2024).
