Daria Molokoiedova / Дар’я Молокоєдова
– born in 2001 in Kramatorsk, Donetsk region, Ukraine. Multimedia artist. Studied at the Kharkiv State Academy of Design and Arts, specializing in Photography and Visual Practices. Since 2021, she has been actively participating in exhibitions and residencies in Ukraine and abroad. After the beginning of Russia’s full-scale invasion against Ukraine, Daria lives and works in Kyiv.
As a child, I liked to create something: I sewed clothes for dolls, drew on walls, and made houses out of matches or papier-mâché. My entire childhood was filled with fantasies, and I liked that I could improve my world with my own hands. My attitude towards this changed after entering the Academy of Arts. Everything around had to grow, and so did I. Along with this, art also began to be perceived through the “adult” prism of conceptuality.
Over the years of art education, my creative expression transformed, and when it came time to graduate, the bachelor’s diploma drew a line. The Stage OS12 exhibition at the Detenpyla gallery became a farewell. I buried my erroneous thought that art is an equation with the same answer for everyone. It was a farewell to creative biases and a return to the balance between my adult and child “selves.”
That same year, the full-scale war began. The front line approached my native Kramatorsk, my father and older brother went to the front. I sewed Kikimora3 from drawings that were as if shredded by a shredder4. Serving as camouflage, it hides me from the outside world, from unmarked emotions and experiences. At this time, my brother lies in a real kikimora in the grass and tries not to die while killing another5.
The war in my life began in 2014, but it was in 2022 that it intertwined into all of being, taking root. And even if I want to talk to you about flowers, they will turn out to be a wreath on a grave.
Influenced by the war, Glass House6 and Audio Walk Through the Home emerged. The works were created three months apart, but after the exhibition at the Art Arsenal7, they formed a good tandem. For me, it’s a story about a common experience of losing a home. For a long time, I did not associate these works with myself because my home is intact, I can go there if needed. But eventually, I realized that these works reflect my grief through the inability to return to my home as I remembered it. In the Audio Walk, I told about it with the voices of other people and their stories. It is in this way that the Walk resonates with the Glass House – these are the pieced-together fragments of what I have left.
I often remember my hometown and follow the news from Kramatorsk. Autonomous Memorial RIA8 is a memory created by my adult hands with childlike tenderness and perspective. It is a papier-mâché, doll-like miniature of a pizzeria building in the city center. The pizzeria, where all my classmates’ birthdays took place, was bombed by a Russian missile. Many people died, many were injured, including children.
My childhood years played a significant role in shaping my approaches to work. Turning to the theme of childhood as answers to today’s questions can also be seen in my early works9. Now, step by step, I am uncovering within myself what I acquired as a child but was defiled by reality and circumstances. In 2023, I created Halabuda1011. The first work that publicly manifests the role of childhood and the experience of play in my art. A creation that literally became a space for memories and childlike sincerity, which began to bloom anew in my soul.
The text was written in cooperation with Alya Segal (2024).
1Image: Daria Molokoiedova, Installation Stage OS, 2023, "Reexposition" exhibition at Detenpyla gallery. Courtesy of the artist.2Image: Daria Molokoiedova, Diptych Broken Dishes, 2021, Part of the Stage OS work. Courtesy of the artist.
3Image: Daria Molokoiedova, Kikimora, 2023, made of paper. "Forms of Presence" exhibition, Art Arsenal, photo by Oleksandr Popenko.
4Image: Daria Molokoiedova, Series of drawings "Washed with Perwoll", 2022, paper. Courtesy of the artist.
5Image: Documentary photo of brother, used in the "Kikimora exhibition", 2022. Courtesy of the artist.
6Image: Daria Molokoiedova, Glass House, Created during a session at Lviv National Academy of Arts, where the artist studied after the full-scale invasion in 2022. Courtesy of the artist.
7Image: Daria Molokoiedova, Audio Walk Through the Home, Glass House and Kikimora, in the exhibition "Forms of Presence" at the Art Arsenal, 2023, photo by Oleksandr Popenko.
8Image: Daria Molokoiedova, Autonomous Memorial RIA, 2023, Exhibition "
Triangle and Straight Line", Lviv Municipal Art Center, photo by Vitaliy Matukhno.9Image: Daria Molokoiedova, Papa - Bear, 2021, used recycled material and an archival photo of father, photo by Darina Berdynskykh.
10Image: Daria Molokoiedova, Halabuda in the Cultural House of Yasinia, 2023, made from humanitarian clothing, photo by Natalka Diachenko.
11Image: Daria Molokoiedova, Halabuda in the Cultural House of Yasinia, 2023, made from humanitarian clothing, photo by Natalka Diachenko.
– Народилась у 2001 році в місті Краматорськ, Донецька область, Україна. Мультимедійна художниця. Навчалась в Харківській Державній Академії Дизайну і Мистецтв за спеціальністю Фотомистецтво і візуальні практики. З 2021 року активно приймає участь у виставках і резиденціях в Україні та за кордоном. Після початку повномасштабного вторгнення Росії проти України Дар’я живе і працює в Києві.
Ще дитиною мені подобалось щось створювати: шила одяг для ляльок, малювала на стінах, клеїла будиночки з сірників або пап’є маше. Все дитинство було наповнене фантазіями і мені подобалось, що я можу власноруч вдосконалювати свій світ. Ставлення до цього змінилось після вступу в Академію мистецтв. Все навколо мало вирости, я теж. Разом із цим мистецтво теж почало сприйматись через “дорослу” призму концептуальності.
За роки мистецької освіти моє творче висловлювання трансформувалося, а коли прийшов час випуску, бакалаврський диплом провів межу. Етап ОС12 в галереї Detenpyla став відспівуванням. Я поховала свою хибну думку про те, що мистецтво є рівнянням з однаковою для всіх відповіддю. Це було прощання з творчими упередженнями і поверненням до балансу між моїм дорослим і дитячим “я”.
В тому ж році почалась повномасштабна війна. Лінія фронту наблизилась до мого рідного Краматорська, батько і старший брат пішли на фронт. Я пошила Кікімору3 з малюнків, які були наче подрібнені шредером4. Виконуючи роль маскування, вона ховає мене від зовнішнього світу, від непромаркованих емоцій і переживань. В цей час мій брат лежить у справжній кікіморі в траві та намагається не вмерти, вбиваючи іншого5.
Війна в моєму житті почалась у 2014 році, але саме у 2022 вона вплелася в усе буття, пустила коріння. І навіть, якщо я захочу поговорити з вами про квіти, вони виявляться вінком на могилі.
Під впливом війни з’явилися Склянa домівка6 і Аудіо прогулянка Домом. Роботи створені з проміжком в три місяці, але після виставки в Мистецькому Арсеналі7 з них утворився добрий тандем. Для мене це історія про спільний для багатьох досвід втрати дому. Досить довго я не асоціювала ці роботи з собою, бо мій дім цілий, я можу поїхати туди за потреби. Але згодом я усвідомила, що в цих роботах відображається моє горе через неможливість повернутись до свого дому таким, яким я його запам’ятала. В Аудіо прогулянці я розповіла про це голосами інших людей і їхніми історіями. Саме цим Прогулянка перегукується зі Скляним будинком – це зібрані по шматочкам частинки того, що у мене залишилось.
Я часто згадую своє рідне місто, слідкую в новинах за Краматорськом. Автономний меморіал RIA8 – це спогад, створений моїми дорослими руками з дитячою ніжністю і поглядом. Це зроблена з пап’є маше, ніби лялькова мініатюра будівлі піцерії в центрі міста. Піцерія, в якій відбувалися усі дні народження моїх однокласників, була розбомблена російською ракетою. Загинуло багато людей, багато було поранено, серед загиблих були діти.
Дитячі роки відіграли велику роль у формуванні моїх підходів до роботи. Звернення до теми дитинства, як до відповідей на питання сьогодення, можна побачити і в моїх ранніх роботах9. Зараз я крок за кроком розкриваю в собі те, що набула ще маленькою, але що було спаплюжено реальністю і обставинами. У 2023 році я створила Халабуду1011. Перша робота, яка публічно маніфестує роль дитинства і досвід гри в моєму мистецтві. Витвір, який буквально став простором для спогадів і дитячої щирості, що заново почали квітнути в моїй душі.
Текст написано у співпраці з Алею Сєгал (2024).
1Зображення: Молокоєдова Дар’я, Інсталяція Етап ОС, 2023, Виставка “Реекспозиція” галерея Detenpyla. Надано художницею.
