— born in 1968, Kyiv, Ukraine. In 1995 she finished the course of art theory and history at Kyiv Art Institute (currently the National Academy of Fine Arts and Architecture). In 2000 she received a master’s degree in painting from the University of Saskatchewan, Canada. After graduation, she was teaching drawing, design basics, color theory at art institutions in Saskatchewan and British Columbia in Canada for several years. The artist’s early work was linked to the Paris Commune art squat. Halahan experimented with media, employed ultraviolet light in painting, photography and installation. In 2010-2011, she combined her artistic practice with the curatorial one. In collaboration with «Doroshenko/Hryshchenko Clinic» she developed two international projects «AUT» dedicated to issues of a current understanding of autism and awareness of unique creative potential within the autism spectrum. Her central subject-matter became topics of identity and childhood. Currently lives and works in Kyiv.
I would define the topic “Artists as biological and cultural phenomenon” as one of the major ones in my work. Big part of my work, being from the earliest to the latest ones, consists mainly of autobiographical material and studies those artists’ artwork who have already entered the history of world art.
Who is an artist?
Is one born or does one become an artist?
What is a creative process?
From one year to another, from one project to another, I have been trying to find answers to these questions.
My first projects were devoted to my childhood, to my first impressions of fine art, to my understanding of its relation to a person’s everyday life, as well as to my childhood fears and innocent fantasies.
Why did I become an artist? Probably because I saw no other option. I saw what others did not see: a barely visible, thin web reminiscent of a fuzzy pattern that combines time, space and feeling. What to do with this had been a riddle to me for a long time. Nevertheless I had been a good drawer since childhood. But somehow I knew that being an artist required much more than just being able to draw.
I knew that in the process of drawing I disconnect myself from everything that interferes with my inner serenity, concentration and contemplation, as well as pursuit for harmony that I am still searching for. To be an artist means to overcome an infinite variety of the known and unknown on your own, to interpret its laws using your personal vocabulary which has been formed throughout your entire life.
An artist’s dictionary is a set of personal emotional semantic codes that need to be decoded, transcribed into a visual language of images, objects, videos, installations, performances, texts etc.
I work with different media. My ultimate choice depends on what I consider to be the easiest way to decode the original idea. All my works come out alike (I do not want you to be king1, We are not alone in the Universe2, series Delikatessen3, Out4, series Double portrait56, Anger7). To me, the creative process is a constant experimentation on its way to find the only possibly visual solution to the already formed meaning. In art, everyone tramples his/her own narrow path where technique is not of an essential importance, however its application is convincing enough so it becomes a powerful visualization tool. One must first acquire a certain skill in technique and then decide whether it has to be omitted or not. The real school of art is a kind of “Shaolin” where there is a rising desire, through the pain of failures and doubts, to comprehend the principles of harmony and non-conventional ways of translating them into a physical space.
Our strength is concealed in our weakness. Art is a complex synthetic practice that requires a subtle sensibility and interpretation of the world’s dialectic on a personal level. After all, everything in art derives from something deeply personal. Art is one of the forms of a struggle for existence within the metaphysical sense and a survival mode within the physical sense. For me personally, it is an endless pursuit of an excuse for my existence.8910
The final version of the statement was edited in collaboration with Kateryna Iakovenko (2022).
1Image: Taia Galagan, I don't want you to be king. 1995. Photo printing on paper, ultraviolet ink, ultraviolet light. 50 × 40 cm. Courtesy of the artist.2Image: Taia Galagan, We are not alone in the Universe. 2011, 30 × 120cm, Neon flashing dashboard.Courtesy of the artist.
3Image: Taia Galagan, Rosen Blumen (From the series "Delicacies"), 2005. Oil on canvas. 170 × 115 cm. Courtesy of the artist.
4Image: Taia Galagan in collaboration with Lisa Horowitz, Out, 1998. Single-channel Video. Courtesy of the artist.
5Image: Taia Galagan, Double portrait of Maria Galagan. Portrait of a mother. 2010. Anaglyphic 3D-image, author's technique. 200 × 150 cm. Courtesy of the artist.
6Image: Taia Galagan, Double portrait of Frida Kahlo. 2011. Canvas, oil, 3D glasses. 140 × 100 cm. Courtesy of the artist.
7Image: Taia Galagan, Anger, 2004. Redesigned protective tape. Courtesy of the artist.
8Image: Taia Galagan, Anger, 2004. Redesigned protective tape. Courtesy of the artist.
9Image: Taia Galagan, Past Perfect Time, 1996. Installation. Paper, ultraviolet light, children's drawings and children's photography of the artist. Courtesy of the artist.
10Image: Taia Galagan, Self-portrait, 2006, oil on canvas, 45 × 45 cm. Courtesy of the artist.
— народилася у 1968 році в Києві, Україна. У 1995-му закінчила курс теорії та історії мистецтва Київського художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). У 2000 році отримала диплом магістра з живопису Університету Саскачеван, Канада. Після отримання Диплому протягом декількох років викладала малюнок, основи дизайну та теорію кольору у художніх інституціях провінцій Саскатчеван та Британська Колумбія, Канада. Рання творчість художниці була пов’язана з мистецьким сквотом Паризька комуна. Галаган експериментувала з медіа, використовувала ультрафіолет у живописі, фотографії та інсталяції. У 2010-2011 роках її мистецька практика поєдналась з кураторською діяльністю. У співпраці з «Клінікою Дорошенко/Грищенко» вона створила два міжнародні проєкти «АУТ», присвячені питанням сучасного розуміння аутизму та обізнаності щодо унікальних творчих можливостей в межах аутичного спектру. Центральною темою її творчості стала тема ідентичності та дитинства. Нині живе та працює в Києві.
Тему «Художник як біологічний та культурний феномен» я б визначила як одну з головних у своїй творчості. Значна частина моїх робіт — від найраніших до сучасних — складається переважно з автобіографічного матеріалу та дослідження творчості художників, які вже увійшли в історію світового мистецтва.
Хто такий художник?
Художником народжуються чи стають?
Що таке творчий процес?
Відповіді на ці питання я намагаюсь знайти рок за роком від проекту к проекту.
Мої перші проекти були присвячені періоду мого дитинства, моїм першим враженням від образотворчого мистецтва, розуміння його зв’язку з повсякденним особистим життям, а також моїх дитячих страхів та наївних фантазій.
Чому я стала художницею? Напевно тому, що не бачила іншого шляху. Бачила те, що інші не бачили: ледь видиме тонке павутиння, що нагадує якийсь нечіткий візерунок, який поєднує час, простір та почуття. Що з цим робити геть не знала довгий час. Дарма, що добре малювала з дитинства, проте якимось чином знала, що бути художником — це не тільки вміти малювати, а щось набагато більше.
Знала, що, коли малюю, відокремлюю себе від усього зайвого, що заважає внутрішньому спокою, зосередженню та спостереженню, пошуку гармонії, яку я й досі шукаю.
Бути художником — наодинці долати нескінченне різноманіття відомого й невідомого світу, тлумачити його закони, користуючись своїм особистим словником, який, як правило, формується протягом усього життя.
Словник художника — це набір особистих емоційних смислових кодів, які треба дешифрувати, перекласти на візуальну мову зображень, об’єктів, відео, інсталяції, перфомансу, тексту, тощо.
Я працюю з різними медіа. Мій остаточний вибір залежить від того, що я вважаю найпростішим шляхом дешифрування первісної ідеї. Всі мої роботи народжуються саме таким чином (Я не хочу, щоб ти був королем1, We are not alone in the Universe2, серія Delikatessen3, Aut4, серія Подвійний портрет художника56, Anger7). Творчий процес для мене це постійне експериментування на шляху пошуку єдиного можливого візуального рішення вже сформованого смислу. У мистецтві кожен протоптує свій вузький шлях, де техніка не має принципового значення, але володіти нею необхідно так, якби це був потужний інструмент візуалізації. Треба спочатку навчитися певної технічної майстерності, а потім вирішувати відмовитись від цього чи ні. Справжня школа мистецтва це своєрідний «Шаолінь», де через біль невдач та сумнівів зростає прагнення осягнути принципи гармонії та оригінальні шляхи їх трансляції у фізичний простір.
Наша сила ховається саме у нашій слабкості.
Мистецтво — це складна синтетична практика, яка потребує тонкого відчуття та тлумачення діалектики світу на особистому рівні. Адже все в мистецтві починається з чогось глибоко особистого.
Мистецтво — це одна з форм боротьби за існування в метафізичному сенсі та спосіб виживання у сенсі матеріальному.
Особисто для мене — це безкінечний пошук виправдання мого існування.8910
Текст написано у співпраці з кураторкою Катериною Яковленко (2022).
1Зображення: Тая Галаган, Я не хочу, щоб ти був королем, 1995. Фотодрук на папері, ультрафіолетова фарба, ультрафіолетове світло, 50 × 40 см. Права на зображення надані художницею.
