Lada Nakonechna / Лада Наконечна

– born in 1981, Dnipropetrovsk, USSR – is an artist and researcher. In addition to her personal practice, she is involved in a number of group projects and collectives. She is a member of the R.E.P. group (since 2005), part of the curatorial and activist union Hudrada (since 2008), cofounder of Method Fund (2015) and co-curator of its educational and research programs. In 2016 she also joined the new editorial board of the Internet journal of art, literature and politics Nakonechna’s artworks, which often take the form of installations incorporating drawing, photographs and text, call attention to methods of recognition and reveal the internal aspects of visual and verbal structures. Her latest artistic investigations are based on artistic and archival materials related to the art of Socialist Realism—understood as a “method” and institutional and educational system. Nakonechna studied and worked at the National Academy of Fine Arts and Architecture in Kyiv from 2000–2009; currently she is writing her dissertation on art education. In 2014 she received the Kazimir Malevich Art Award.


My work as an artist is focused on visuality—on the regimes of visibility and invisibility.

A characteristic of visual images is that they form and discipline their viewers’ perception. This holds true for both the content and formal qualities of works of art (thus the thorough images of a “realistic” work imperceptibly affirm the present state of affairs). Demonstrating art’s structural properties has emancipatory potential. Analyzing and revealing these structures along with my own position makes my art political.

Some of my works literally materialize certain relations, which we rarely realize are socially constructed, or display institutional structures and their entanglements, how meanings occupy places123. I am interested in the ways in which politically and economically motivated desires and fears are manifested in everyday life and how they shape human relations or lead to certain decisions and actions45. I examine landscapes as being subordinated by people678.

In my artworks I generally play with the viewer’s experience. For example, I divert viewers from their usual mode of perception by fragmenting the totality of the image9 or by changing the quality of the image—from painting to documentation10, from material to linguistic11, from the status of art object to artifact-testimony12. These methodological moves insistently bring the context to the forefront. The audience is also involved in the structure of my works at the level of meaning: Negotiating Table13 is constructed so that viewers end up in the position I’ve prepared for them—the position of power; once at the table, they become the principal actors.

Even though I primarily make drawings, objects and installations, my principal medium is the photographic. Found images, whether specific or anonymous, are often the source of my works. A photograph’s materiality and its function in structuring memory are important to me. I invoke photography’s representational capacities for capturing the surroundings, nature, as well as the photographer’s gaze. A photograph is impressive in its simultaneous representation of a fleeting moment and—especially when it is presented as a document—something enduring and seemingly reliable.

In my recent series of exhibitions “Disciplined Vision and Disciplined Vision: School” (2021) I’ve continued working with the visible as full of hidden things: gazes, thrills, intentions, motivations, ideas and ideologies. My artistic research of artworks from the Soviet past is grounded on my conviction that the politics of representation and the views formed by this period continue to indirectly shape audience perception. I consider artworks from the Soviet period documents that are capable of revealing more than their artistic qualities.

The culture that formed my reality is particularly Soviet. Its institutional and organizational spheres are transforming but they persist. Contemporary art consists of certain modes of artistic thinking and practice. These modes were not developed in Ukraine but were adopted—both intentionally and unconsciously. The problem of “overcoming secondariness” is propagated through the discourse of belated transformation, which is widespread in post-Soviet countries. Discussions about the post-Soviet period as one of transition are not relevant, as their images obstruct our imagination of the future. Ready-made proposals for resolving this future abound and accepting them creates fractures that encourage forgetting. In addition to these tendencies, the material traces of the past are being destroyed, which carries the threat of completely losing all points of reference.

The belief in human creative energy and progress that invigorated the avant-gardists’ fantasies of the future has been compromised. We are witnessing the ruins of the future. And people are responsible for this ruin. This idea sparked the name of Method Fund’s project Creating Ruin. Through a series of seminars organized by Method Fund (which I co-founded), we are trying to see ourselves in things, words, relationships, discourses.

I am the co-curator of Method Fund’s educational activities. Kateryna Badianova drew me into art education by inviting me to develop the Course of Art, a self-education program for the practice of various ways of teaching contemporary art. Education now captivates and challenges me 14. The teacher’s position is fixed in the system of power relations. Therefore our educational practice places great import on the feminist principles of self-criticism, transparent distribution of responsibilities, mutual respect and care, and collectivity that takes personal freedom into account. Although education relies to some extent on copying what has come before, it is always about the future, and thus the community’s practice of these principles is capable of making it come to pass.

This statement was edited in collaboration with Kateryna Badianova (2021).

Kateryna Badianova – born in 1979, Melitopol, USSR – an art historian, artist, member of the curatorial union Hudrada and cofounder of Method Fund (2015). Together with Lada Nakonechna, she curates the Course of Art, Method Fund’s educational program. In 2000 she graduated from the Dnipropetrovsk State Theater and Art College. She studied the theory and history of art at the National Academy of Fine Arts and Architecture in Kyiv from 2003–2008. In 2014 she completed her PhD studies in philosophy at the National University of “Kyiv-Mohyla Academy.” Her artistic research interests are contemporary museology, art theory and art education.
1Image: Lada Nakonechna, Place, Centre for Contemporary Art, Kyiv, 2009. Courtesy of the artist. Galerie EIGEN + ART, Leipzig/Berlin.
2Image: Lada Nakonechna, Object Lesson of My Participation, PinchukArtCentre, Kyiv, 2013. Photo: Sergey Illin, courtesy of PinchukArtCentre. 
3Image: Lada Nakonechna, Mobile Portable Model, object, wall drawing, 2014. Photo: Uwe Walter, courtesy of Galerie EIGEN + ART Leipzig/Berlin.
4Image: Lada Nakonechna, Personal Shield, metal, wheels, 2011. Courtesy of the artist. Galerie EIGEN + ART, Leipzig/Berlin.
5Image: Lada Nakonechna and Monika Drożyńska, Embraces, 2021. Photo: Ievgen Gensiurovskyi, courtesy of NAMU.
6Image: Lada Nakonechna, Following the Plan, installation, 2018. Photo: Uwe Walter, courtesy of Galerie EIGEN + ART Leipzig/Berlin.
7Image: Lada Nakonechna, Popular View: Looking through the lilac in the Kyiv Botanical Garden, towards the Dnipro River, transfer print, graphite on paper, 2012. Courtesy of the artist. Galerie EIGEN + ART, Leipzig/Berlin.

8Image: Lada Nakonechna, Constructing the New Landscape, inkjet print, graphite on paper, 2012. Courtesy of the artist. Galerie EIGEN + ART, Leipzig/Berlin.
9Image: Lada Nakonechna, Obvious Connections, installation at the National Art Museum of Ukraine, in the exhibition "Disciplined Vision", drawings, paintings from the NAMU collection, 2021. Photo: Ievgen Gensiurovskyi, courtesy of NAMU.

10Image: Lada Nakonechna, fragment of the installation Ye. Kholostenko’s Report, metal, graphite on paper, photographs, 2021. Photo: Ievgen Gensiurovskyi, courtesy of NAMU.

11Image: Lada Nakonechna, Landscapes in Ivory (Ye. Kholostenko’s Report), detail, cut-out and drawing on photograph, 2021. Photo: Ievgen Gensiurovskyi, courtesy of NAMU.

12Image: Lada Nakonechna, Postcards, 2010–ongoing. Courtesy of the artist. Galerie EIGEN + ART, Leipzig/Berlin.
13Image: Lada Nakonechna, Negotiating Table, installation, 2014. Exhibited in "Revolte", Galerie EIGEN + ART, Berlin, 2017. Courtesy of the artist. Galerie EIGEN + ART, Leipzig/Berlin. 

– народилась 1981 року в Дніпропетровську, УРСР – художниця, дослідниця. Поза персональною практикою ангажована в багатьох спільних проєктах та спільнотах, з 2005 у складі групи Р.Е.П., з 2008 — кураторського та активістського об’єднання Худрада, у 2015 році — співзасновниця Метод Фонду та співкурує його освітні та дослідницькі програми; у 2016 році доєдналась до оновленого редакторського колективу інтернет-видання з питань мистецтва, літератури та політики. Роботи Наконечної — часто виконані у формі інсталяцій із використанням рисунку, фотографії і тексту — привертають увагу до методів пізнання та оприявнюють внутрішні аспекти візуальних і вербальних структур. Її останні мистецькі розвідки засновані на художніх та архівних матеріалах мистецтва «методу соцреалізму» та його інституційної, освітньої системи. Протягом 2000-2009 рр. навчалась та стажувалась в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, наразі працює над дисертацію з теми мистецької освіти. Лауреатка премії Казимира Малевича 2014 року.


Моя праця художниці зосереджена на візуальності — на режимах видимості та невидимості. Візуальні образи мають властивості формувати й дисциплінувати сприйнятя глядацтва. Це справедливо як для змістових, так і для формальних особливостей творів мистецтва (так цілісні образи «реалістичного» твору неявно стверджують наявному стану речей). Проявлення структурних особливостей мистецтва має емансипативний потенціал. Аналіз, виявлення цих структур як і моєї  власної позиції визначає політичність мого мистецтва.

У деяких роботах я буквально матеріалізую певні відносини, соціальна сконструйованість яких зазвичай залишається неусвідомленою, або проявляю інституційні структури та їх пастки, окупацію місць сенсами123. Мене цікавить, у які способи політично, економічно обумовлені бажання й страхи проявляються у повсякденності, як формують людські стосунки або призводять до певних рішень і дій45. Пейзаж я розглядаю в його підпорядкованості людині678.

У творах я переважно співпрацюю з глядацьким досвідом. Наприклад, збиваю глядача з узвичаєного сприйняття, фрагментуючи цілісність образа9, або змінюю якості зображення — від живописної до документальної10, від пластичної до мовної11, від якостей мистецького об’єкту до артефакту-свідчення12. Такі методологічні ходи нав’язливо витягують контекст на передній план. Глядацтво включається в структури моїх творів також на рівні сенсоутворення: «Стіл переговорів»13 сконструйовано таким чином, що глядачі/-ки потрапляють в заготовлені мною для них позиції — це позиції влади, адже, опинившись за столом, вони стають основними дієвцями. 

Попри те, що я переважно створюю рисунки, об’єкти, інсталяції, моїм основним медіумом є фотографічне. Основою моїх творів часто стають знайдені кадри, конкретні або анонімні зображення. Важливою для мене є матеріальність фотографії і її здатність структурувати пам’ять. Я звертаюсь до репрезентаційних особливостей фотографії — оточення, природи, але й погляду. У фотографії вражає одночасність у репрезентації скороминущого та, — особливо коли вона подається як документ, — чогось найтривалішого й ніби надійного.

В останніх моїх виставках 2021 року «Дисципліноване бачення» та «Дисципліноване бачення. Школа» (серія виставок) продовжується робота з візуальністю як наповненою прихованим: поглядами, захопленнями, намірами, мотиваціями, ідеями, ідеологіями. Увага до мистецького дослідження творів радянського минулого обумовлена моїм переконанням, що сформовані ним політики репрезентації та поглядів продовжують опосередковано формувати глядацьке бачення. Мистецькі твори радянського періоду сприймаються мною як документи, які здатні розкрити більше за свої мистецькі якості.

Культура, яка формувала мою реальність — зокрема, й радянська. Її інституційна й організаційна сфери трансформуються, але тривають. Сучасне мистецтво є певними способами мистецького мислення та практики. Ці способи не формувалися в Україні, були свідомо й несвідомо запозичені. Проблематика «подолання вторинності» насаджується поширеним у пострадянських країнах дискурсом наздоганяючої трансформації. Дискусія про пострадянський час як про перехідний не є релевантною, адже наша уява майбутнього блокується його образами. Звідусіль пропонуються готові рішення цього майбутнього, прийняття яких спричиняє розломи, що підтримують забуття. Крім цих тенденцій можна спостерігати нищення матеріальних слідів минулого, що загрожує повною втратою референцій.

Віра, яка підживлювала фантазії авангардистів про майбутнє,  — креативна енергія людини, прогрес — підірвана. Ми свідки руїни майбутнього. І ця руїна — справа рук людини. Так з’являється назва Creating Ruin (проєкт Метод Фонду) . У ході тривалих семінарів Метод Фонду, співзасновницею якого я є, ми намагаємось побачити себе всередині речей, слів, відносин, дискурсів. Я співкурую освітній напрямок Метод Фонду. В мистецьку освіту мене долучила Катерина Бадянова, запросивши до формування «Курсу мистецтва» — самоосвітньої програми з практикування способів навчання сучасному мистецтву. Освіта стала захопленням і викликом14. Місце вчителя закріплено у відносинах влади. Тому в освітній практиці для нас важливими принципами є феміністичні — самокритичність, прозорий розподіл відповідальностей, взаємоповага й піклування, колективність, що зважає на особисту свободу. Освіта попри спирання на наслідування завжди про майбутнє, тому практиковані спільнотою принципи здатні його творити.

Текст був відредагований у співпраці з Катериною Бадяновою (2021).

Катерина Бадянова (1979 , Мелітополь, УРСР) мистецтвознавиця, художниця, учасниця кураторського об’єднання Худрада та співзасновниця Метод Фонду (2015). Разом із Ладою Наконечною є співкураторкою освітньої програми Метод Фонду «Курс мистецтва». У 2000 році закінчила Дніпропетровський державний театрально-художній коледж. З 2003-2008 навчалась у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, теорія та історія мистецтва, Київ. У 2014 році закінчила аспірантуру Національного університету «Києво-Могилянської академії», кафедра філософії. Сфери художньо-дослідницького зацікавлення – сучасна музеологія, теорія мистецтва і мистецька освіта.
1Зображення: Лада Наконечна, Проєкт «Місце» реалізований в Центрі сучасного мистецтва при НаУКМА, Київ, 2009 рік.
2Зображення: Лада Наконечна, Проєкт «Наочний приклад моєї участі» у PinchukArtCentre, Київ, 2013 рік. Фотографія надана PinchukArtCentre. Фотограф: Сергій Іллін.
3Зображення: Лада Наконечна, «Мобільна портативна модель». Об’єкт, малюнок на стіні, 2014 рік. Фотографія надана Galerie EIGEN + ART Leipzig/Berlin. Фотограф: Уве Вальтер.
4Зображення: Лада Наконечна, «Персональний щит». Метал, колеса. 2011 рік.
5Зображення: Проєкт Лади Наконечної та Моніки Дрожинської «Обійми», 2021 рік. Фотографія надана NAMU. Фотограф: Євген Генсюровський.
6Зображення: Лада Наконечна, Інсталяція «Слідуючи плану», 2018 рік. Фотографія надана Galerie EIGEN + ART Leipzig/Berlin. Фотограф: Уве Вальтер, Берлін. 
7Зображення: Лада Наконечна, «Популярний краєвид. Погляд через бузок київського Ботанічного саду, спрямований в бік ріки Дніпро». Переносний друк, графіт на папері, 2012 рік.
8Зображення: Лада Наконечна, «Конструювання нового пейзажу». Струменевий друк, графіт на папері, 2012 рік.
9Зображення: Лада Наконечна, Інсталяція «Очевидні зв’язки» на виставці «Дисципліноване бачення» в Національному художньому музеї України. Малюнки, живопис з колекції NAMU, 2021 рік. Фотографія надана NAMU. Фотограф: Євген Генсюровський.
10Зображення: Лада Наконечна, Фрагмент інсталяції «Звіт Є. Холостенка». Метал, графіт на папері, фотографія, 2021 рік. Фотографія надана NAMU. Фотограф: Євген Генсюровський.
11Зображення: Лада Наконечна, Деталь роботи «Пейзажі в кольорі слонової кістки (Звіт Є. Холостенка)». Вирізки та малюнок на фотографії, 2021 рік. Фотографія надана NAMU. Фотограф: Євген Генсюровський.
12Зображення: Лада Наконечна, «Листівки», проєкт з 2010 року. Фотографія надана Galerie EIGEN + ART Leipzig/Berlin
13Зображення: Лада Наконечна, Інсталяція «Стіл переговорів» 2014 року представлена на виставці Revolte, Galerie EIGEN + ART, Берлін, 2017 рік. Фотографія надана Galerie EIGEN + ART Leipzig/Berlin